ДЕКАДУ ТОМУ ВІДІЙШОВ ПРОФЕСОР ЮРІЙ НОВОСІЛЬСЬКИЙ

ДЕКАДУ ТОМУ ВІДІЙШОВ ПРОФЕСОР ЮРІЙ НОВОСІЛЬСЬКИЙ

Десять років тому, 21 лютого 2011 р., упокоївся професор Академії мистецтв у Кракові ім. Яна Матейки Юрій Новосільський. Домовина з його тлінними останками спочатку спочила у греко-католицькій церкві Воздвиження Чесного Хреста, натомість в день похорону, 25 лютого її було перенесено до православної церкви Успіння Пресвятої Богородиці, а звідтам на краківський Раковецький цвинтар.

Був це холодний, похмурий день, субота 25 лютого. Того ж дня ми виряджали в останню дорогу видатного митця, іконописця, маляра, педагога, архітектора й мислителя професора Юрія Новосільського, людину зокрема заслужену для нашої Греко-Католицької Церкви в Польщі. Домовина з тілом професора спочила на полі слави Раковецького кладовища в Кракові, місті де він народився й провів майже ціле своє творче життя. Юрій Новосільський народився в українській сім’ї Стефана й Анни Новосільських 7 січня 1923 р. (а польські ЗМІ чомусь вперто говорять про нього як русина, лемка, православного, немов побоюючись прикметника «український»). Про батька Юрія відомо, що був учасником українських визвольних змагань 1917-1921 рр. У Кракові натомість був лідером українського товариства «Рідна школа» та «Просвіта» (у тому же часі українська громада Кракова нараховувала понад дві тисячі членів).

У житті професора Юрія Новосільського бували моменти творчих і душевних хитань та повернень. Одним з таких моментів, який без сумніву мав великий вплив на його життєвий та творчий шлях, було рішення у 1942 р. переступити поріг монастиря Отців Студитів у Львові, а потім в Уневі. Зокрема вплинуло на майбутнього іконописця перебування в унівській обителі, де монахи від століть вели школу писаня ікон. Саме у тому часі Юрій захопився, зрозумів, відкрився на ікону, яка в майбутньому стала суттю його життя і творчості. Відомо, що перебуваючи в монастирі в Уневі, художник мав до діла з монументальним живописом. Була це робота над фреском Марії Оранти в греко-католицькій церкві в Болехові (сьогодні годі шукати її там — роки радянської влади і призначення храму на склад чи магазин зробили своє). Після дволітнього перебування в Україні, з огляду на поступаючу хворобу, Юрій Новосільський повернувся до Кракова, де зайнявся художньою та науковою роботами. Не все складлося так, як би собі цього бажав. З огляду на своє минуле та переконання змушений був покинути Краків й переносися до Лодзі, де працвав аж до шістдесятих років минулого століття. Повернувшися додому став на шлях плідного творчого життя, яке перервала важка недуга під кінець дев’яностих років, коли-то професор набік відклав палітру і більше вже до неї не повертався. Професор Юрій Новосільський залишив для прийдешніх поколінь багато зреалізованих монументальних проектів, головно релігійних тематично — поліхромій в костелах і церквах, іконостасів. Але найбільше його праць це ікони, плащаниці, хоругви, портрети, пейзажі, абстрактні твори. Найбільш відомі монументальні живописи Новосільського в Польщі знаходяться в костелах в Тихах, м. Весола біля Варшави, Єленій Горі, Кракові, православних церквах в Білостоці, Гайнівці, Більську Підляському та інших.

Окремим розідлом творчості Юрія Новосільського залишається його співпраця та реалізація окремих проектів для Греко-Католицької Церкви в Польщі та за кордоном. Від початку 1980-их років (хоча художник співпрацював з отцями УГКЦ й раніше) професора запрошують до розмальовування ремонтованих храмів, проектування іконостасів, аранжування інтер’єрів. Митець радо підіймається цих викликів, бо якраз тут знаходить духа повного зрозуміння. Наслідком цієї співпраці, що триває кілька десятків років, залишаються поліхромії, іконостаси та ікони виконані, між іншим, для церков у Гурові Ілавецькому, Вроцлаві, Кракові, Венґожеві, Любліні. Вершиною творчості Новосільського, про що мріяв ціле творче життя, залишається проект й будова церкви в Білому Борі (1992-1997 рр.). Тут професор самостійно запроектував будинок й розмалював його (…). У Гурові Ілавецькому, завдяки клопотанням тодішнього пароха о. Юліяна Ґбура, професор Юрій Новосільський появився у 1983 році, щоби зааранжувати інтер’єр ремонтованого храму, встановити й виповнити іконами іконостас, розмалювати стіни (раніше над інтер’єром ремонтованого храму працював архітектор Богдан Боберський).

Ця праця була закінчена в 1984 р. Сьогодні це знаменита візитна карточка міста й, взагалі цілого регіону, яку прибувають відвідати туристи й шанувальники таланту митця та сучасного сакрального мистецтва з цілої Польщі та з-за кордону. А дійсно маємо на що подивитися, бо саме в цих мурах гармонійно поєдналися і ґотика, і бароко, і сучасність (…).

Професора Новосільського похоронили на полі слави, де поруч спочивають професор Богдан Лепкий, професор Степан Смаль-Стоцький, а вдалині видно українські могили військових та цивільних осіб, що померли в роках 1919-1921 в таборі для військовополонених та інтернованих Краків-Домб’є. Недалеко знаходиться також гробниця видатного маляря й професора Яна Матейки.

Художника прийшли прощати м. ін. перший прем’єр ІІІ Речіпосполитої Тадеуш Мазовецький, міністр культури Богдан Здроєвський, священники різних конфесій, артисти, приятелі, мешканці Кракова. Від імені президента Польщі Броніслава Коморовського прощального листа прочитав бувший прем’єр-міністр РП Тадеуш Мазовецький, в якому він, між іншими, відзначив: «Багатолітні артистичні й богословські пошуки зробили професора Новосільського людиною великого душевного виміру. Його знаменитий внесок в екуменічний діалог становлять роботи, що заодно прикрашають церкви, як і костели нагадуючи про тисячолітню традицію нерозділеної Церкви…».

текст і фото: Богдан Тхір

Dziesięć lat temu pożegnaliśmy Profesora Jerzego Nowosielskiego

 W sobotę 25 lutego 2011 r. (dokładnie dziesięć lat temu) odprowadziliśmy na wieczny odpoczynek profesora Akademii Sztuk Pięknych w Krakowie im. Jana Matejki, Jerzego Nowosielskiego.

Profesor Jerzy Nowosielski, jeden z najwybitniejszych współczesnych pisarzy ikon, artysta światowego formatu, szczególnie powiązany był, dzięki swojej twórczości, z regionem Warmii i Mazur, bowiem tutaj właśnie możemy podziwiać jego prace (malarstwo monumentalne) zrealizowane w cerkwi greckokatolickiej w Górowie Iławeckim oraz klasztorze Ojców Bazylianów w Węgorzewie. Jego ikona, „Spotkanie Melchizedeka z Abrahamem”, zdobi ołtarz cerkwi pw. Najświętszej Marii Panny w Ostrym Bardzie.

W ostatnią drogę, 26 lutego 2011 r., na cmentarz Rakowicki w Krakowie, Profesora odprowadzili grekokatoliccy i prawosławni duchowni, przyjaciele, przedstawiciele miejscowej i państwowej administracji, mieszkańcy Krakowa.

Obecny na uroczystości, pierwszy po 1989 r. premier RP, Tadeusz Mazowiecki, między innymi powiedział: „Wieloletnie artystyczne i teologiczne poszukiwania uczyniły profesora Nowosielskiego człowiekiem o niezwykłym wymiarze duchowym. Jego nieocenionym wkładem w dialog ekumeniczny są prace, które wzbogacają wnętrza zarówno cerkwi, jak i kościołów, przypominając o tysiącletniej tradycji jedności Kościoła (…)”.

Print this pageEmail this to someoneShare on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter0Pin on Pinterest0Share on LinkedIn0Share on VK